Суд присяжних в Україні

Суд присяжних – це інститут здійснення народовладдя, одна з форм реалізації судової влади безпосередньо громадянами. Це явище з’явилося в ХVIII столітті і вперше було проголошено в Конституції Франції в 1791 році.

Виходячи з європейської та американської практики, суд присяжних є дуже важливим та авторитетним органом, чого не можна сказати про Україну. Хоч на законодавчому рівні і закріплено цей інститут, він не користується популярністю в нашій державі.

Конституція України проголошує, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних. Окрім цього, суду присяжних присвячено цілий розділ в Законі України «Про судоустрій та статус суддів» та Кримінальному процесуальному кодексі, в яких зазначаються права і обов’язки, статус, вимоги до присяжних та інше.

На відміну від інших держав, в Україні вимоги до присяжних є дещо формальними, оскільки стати присяжним може будь-яка дієздатна людина, яка досягла 30-річного віку, володіє українською мовою, не має судимостей тощо. Виключний перелік таких вимог міститься у статті 65 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Важливим є те, що для того, щоб стати присяжним, юридична освіта не вимагається, що, на мою думку, є одним з факторів того, чому в Україні ця система не діє в повному обсязі, як це відбувається в іншим країнах. І це не тому, що в інших країнах для цього юридична освіта вимагається. Ні, навпаки, в багатьох країнах вона також не є необхідною. Справа в тому, що в нашій державі судова влада, як і будь-які інші державні органи, не викликає повної довіри з боку громадян. Тому інколи люди навіть не хочуть звертатися до суду для вирішення їхньої проблеми, оскільки не вірять в судову систему і не довіряють їй. І це – незважаючи на те, що суддями є люди з юридичною освітою, відповідною кваліфікацією та досвідом роботи у сфері права. Що ж тут казати про присяжних, які навіть не мають юридичної освіти.

Таким чином, суд присяжних з моменту його впровадження у правову систему України так і не зміг стати невід’ємною частиною судових процесів. І, зважаючи на різноманітні обставини, він навряд чи зможе досягти великої популярності, як в західних державах.